[:ru]Главная страница[:uk]Главная страница[:] » Непрожитые эмоции притягивают непрожитые события в жизнь
В этой статье разговор об эмоциях. Недавно, мне пришло письмо от клиента, в котором он называет свои эмоции слабостью. Я задумалась, почему так.
Ведь эмоции – это сила, если их не подавлять, а проживать полностью!
Что происходит с эмоциями в жизни? Люди боятся переживать боль, недопустима злость в нашем обществе, детей просим громко не смеяться… Всё это приводит к образованию эмоциональных травм, и, как следствие, эмоциональных блоков в теле.
Часто в нашей жизни происходит так, что мы бросаем на полпути свои эмоциональные травмы, боясь их переживать.
После развода женщины зачастую переключаются на новые отношения или находят отдушину в детях, религии или творчестве. Теряя какие-то жизненные возможности, женщина старается не думать об этом, забыть, перевести свое внимание на что-то другое, утешая себя многочисленными «зато». Потеряв ребенка (выкидыш, аборт, замершая беременность), женщина откидывает все свои эмоции и фокусируется на молитвах и осознаниях причин произошедшего. Когда случается что-то травматичное в жизни, мы начинаем искать причины, выходы и облегчение или стараемся забыться. Но боль и травма никуда не уходят, они остаются глубоко внутри нас и препятствуют ощущению полноты жизни и радости. А в особенно хмурые дни мы думаем о том, как могло бы быть, если бы не… .
Из-за непрожитых до конца психологических травм, негативные эмоции продолжают нас навещать год за годом, пока мы не научимся жить с этой фоновой болью – «Ну так получилось, это мой крест и мне его нести до конца». Помимо внутренней неудовлетворенности, депрессии, болезней, непрожитые эмоции формируют события в нашей жизни.
Они ищут возможность воплотиться, наконец, в полной мере, чтобы женщина их прожила и отпустила.
И каждое новое бегство от боли возвращает женщину снова на этот круг.Моя клиентка потеряла при родах ребенка. Это было ещё в советское время. Плакать и горевать было не принято. Еще долгое время ее держали в роддоме, где она не могла освободиться от своей боли. Она провела пять сумасшедших дней в роддоме, наблюдая за счастливыми мамами, которые кормят своих новорожденных деток. Она просто давила свои эмоции.Выйдя из роддома, ее ждала жизнь обычная, без утешений и сочувствия, без возможности остаться одной и просто осознать произошедшее. Ей даже не показали ее умершего ребенка. Время помогло спрятать эту боль глубже. И спустя год она забеременела снова. Все 9 месяцев беременности она ходила в диком стрессе, в страхе и предчувствии беды. В итоге родился мальчик, который начал серьезно болеть.Следующая беременность – опять эмоции ужаса и страха. Родилась дочка, которая едва не умерла в младенчестве. Дети ее сильно болели и были слабы. Все 7-10 лет их взросления мать находилась в страхе. Представляете себе, что это за жизнь?!
Другой случай. Женщина встречается с мужчиной, влюбляется в него, начинает чувствовать его сердцем. И тут он предлагает расстаться и исчезает. Еще ни один год она будет ждать и верить, что он вернется. Она не будет строить отношений с мужчинами, с достойными мужчинами, с которыми могла бы создать счастье. Почему? Прошлые отношения еще не прожиты.Когда какая-то боль не находит своего конца, остается непрожитой – наше сознание будет прокручивать ее до тех пор, пока она не найдет выход в реальности.Вот почему страхи, которые мы тщательно отгоняем от себя, очень часто реализуются. Мы не проживаем их, бежим от них, но наше сознание стремится к гармонии и освобождению от страхов – поэтому они вновь и вновь нас настигают.Непрожитые эмоции, как недосмотренный фильм, незаконченный стих. Наше сознание вынуждено возвращаться к нему снова и снова, чтобы завершить начатое и успокоиться.И в этом случае для сознания любой финал лучше, чем оборвавшийся (даже на чем-то хорошем) сценарий.Непрожитые эмоции от расставания с мужчиной -это вечный страх быть брошенной. Причем, он может сработать на пустом месте.Непрожитые эмоции от потери ребёнка -будь то аборт или выкидыш – это вечный страх за детей, гиперопека, напряжение, контроль или, наоборот, потакание им во всех слабостях. И то, и другое отрицательно отразится на жизни ребенка.Непрожитые эмоции от потери ценной вещи -это вечный поиск ее и неспособность жить в настоящем, наслаждаясь каждым мгновением.Моя мама однажды потеряла очень значимое для нее хризолитовое кольцо (моё). Прошло 7 лет, но до сих пор, когда она заходит на кухню (она часто оставляла украшения там), и у нее есть свободная минутка, она начинает исследовать шкафы и ящики в поисках этого кольца, причитая и нервничая, в миллион пятьдесят пятый раз спрашивая меня, не видела ли я его.Непрожитые эмоции от потери животного – страх перед другими животными, вечная грусть при виде похожей собачки или кошечки, ощущение тоски от вида того, как другие радуются отношениям с животными.Пока мы оставили незаконченный сценарий внутри себя – наше спокойствие никогда не будет абсолютным. Всегда будет что-то дергать изнутри и заставлять волноваться на пустом месте. Поэтому есть ключевые моменты в жизни, которые нужно прожить до финала.Какие ситуации важно прожить обязательно?• развод (расставание);• смерть мужа;• аборт;• выкидыш;• потеря ребенка;• смерть близкого человека;• смерть любимого животного;• потеря значимой вещи;• болезни собственные и близких;• стыдная ситуация из прошлого;• неприятие какой-либо ситуации;• непризнанные эмоции (невыраженная любовь или благодарность);• неотданный долг (моральный, нравственный или материальный).
Любая потеря любви проживается в полной мере, если человек позволит себе прожить следующие эмоции: злость, скорбь, страх и сожаление от потеряных возможностей.
Мы оставляем за собой «хвосты» не только непрожитой боли, но и непрожитой любви. И тогда нам посылают похожих людей и учат любить нас снова и снова.
Опубликовано econet.ru
Автор: Базылева Юлия
У цій статті розмова про емоції. Нещодавно, мені прийшов лист від клієнта, в якому він називає свої емоції слабкістю. Я задумалася, чому так.
Адже емоції-це сила, якщо їх не пригнічувати, а проживати повністю!
Що відбувається з емоціями в житті? Люди бояться переживати біль, неприпустима злість в нашому суспільстві, дітей просимо голосно не сміятися… Все це призводить до утворення емоційних травм, і, як наслідок, емоційних блоків в тілі.
Часто в нашому житті відбувається так, що ми кидаємо на півдорозі свої емоційні травми, боячись їх переживати.
Після розлучення жінки часто перемикаються на нові відносини або знаходять віддушину в дітях, релігії або творчості. Втрачаючи якісь життєві можливості, жінка намагається не думати про це, забути, перевести свою увагу на щось інше, втішаючи себе численними «зате».
Втративши дитину (викидень, аборт, завмерла вагітність), жінка відкидає всі свої емоції і фокусується на молитвах і усвідомленнях причин події.
Коли трапляється щось травматичне в житті, ми починаємо шукати причини, виходи і полегшення або намагаємося забутися. Але біль і травма нікуди не йдуть, вони залишаються глибоко всередині нас і перешкоджають відчуттю повноти життя і радості. А в особливо похмурі дні ми думаємо про те, як могло б бути, якби не….
Через непрожиті до кінця психологічних травм, негативні емоції продовжують нас відвідувати рік за роком, поки ми не навчимося жити з цієї фонової болем – «Ну так вийшло, це мій хрест і мені його нести до кінця».
Крім внутрішньої незадоволеності, депресії, хвороб, непрожиті емоції формують події в нашому житті.
Вони шукають можливість втілитися, нарешті, в повній мірі, щоб жінка їх прожила і відпустила.
І кожне нове втеча від болю повертає жінку знову на це коло.
Моя клієнтка втратила при пологах дитини. Це було ще за радянських часів. Плакати і сумувати було не прийнято. Ще довгий час її тримали в пологовому будинку, де вона не могла звільнитися від свого болю. Вона провела п’ять божевільних днів у пологовому будинку, спостерігаючи за щасливими мамами, які годують своїх новонароджених діток. Вона просто тиснула свої емоції.
Вийшовши з пологового будинку, її чекало життя звичайне, без розрад і співчуття, без можливості залишитися однією і просто усвідомити подію. Їй навіть не показали її померлої дитини. Час допоміг заховати цей біль глибше. І через рік вона завагітніла знову. Всі 9 місяців вагітності вона ходила в дикому стресі, в страху і передчутті біди. У підсумку народився хлопчик, який почав серйозно хворіти.
Наступна вагітність – знову емоції жаху і страху. Народилася дочка, яка ледь не померла в дитинстві. Діти її сильно хворіли і були слабкі. Всі 7-10 років їх дорослішання мати перебувала в страху. Уявляєте собі, що це за життя?!
Інший випадок. Жінка зустрічається з чоловіком, закохується в нього, починає відчувати його серцем. І тут він пропонує розлучитися і зникає. Ще жоден рік вона буде чекати і вірити, що він повернеться. Вона не буде будувати відносин з чоловіками, з гідними чоловіками, з якими могла б створити щастя. Чому? Минулі відносини Ще не прожиті.
Коли якийсь біль не знаходить свого кінця, залишається непрожитою-наша свідомість буде прокручувати її до тих пір, поки вона не знайде вихід в реальності.
Ось чому страхи, які ми ретельно відганяємо від себе, дуже часто реалізуються. Ми не проживаємо їх, біжимо від них, але наша свідомість прагне до гармонії і звільнення від страхів – тому вони знову і знову нас наздоганяють.
Непрожиті емоції, як недоглянутий фільм, незакінчений вірш. Наша свідомість змушена повертатися до нього знову і знову, щоб завершити розпочате і заспокоїтися.
І в цьому випадку для свідомості будь-який фінал краще, ніж обірвався (навіть на чомусь хорошому) сценарій.
Непрожиті емоції від розставання з чоловіком-це вічний страх бути кинутою. Причому, він може спрацювати на порожньому місці.Непрожиті емоції від втрати дитини – будь то аборт або викидень – це вічний страх за дітей, гіперопіка, напруга, контроль або, навпаки, потурання їм у всіх слабкостях. І те, і інше негативно відіб’ється на житті дитини.Непрожиті емоції від втрати цінної речі – це вічний пошук її і нездатність жити в сьогоденні, насолоджуючись кожною миттю.Моя мама одного разу втратила дуже значуще для неї хризолітове кільце (моє). Минуло 7 років, але до цих пір, коли вона заходить на кухню (вона часто залишала прикраси там), і у неї є вільна хвилинка, вона починає досліджувати шафи і ящики в пошуках цього кільця, голосячи і нервуючи, в мільйон п’ятдесят п’ятий раз запитуючи мене, чи не бачила я його.Непрожиті емоції від втрати тварини-страх перед іншими тваринами, вічна смуток при вигляді схожої собачки або кішечки, відчуття туги від виду того, як інші радіють відносинам з тваринами.
Поки ми залишили незакінчений сценарій всередині себе-наш спокій ніколи не буде абсолютним. Завжди буде щось смикати зсередини і змушувати хвилюватися на порожньому місці. Тому є ключові моменти в житті, які потрібно прожити до фіналу.
Які ситуації важливо прожити обов’язково?
Будь-яка втрата любові проживається в повній мірі, якщо людина дозволить собі прожити такі емоції: злість, скорбота, страх і жаль від втрачених можливостей.
Ми залишаємо за собою “хвости” не тільки непрожитой болю, але і непрожитой любові. І тоді нам посилають схожих людей і вчать любити нас знову і знову.
Опублікований econet.ru
Автор: Базильова Юлія
[:ru]
Sign up for the newsletter
[:uk]
[:]
